Грибы гливи фото: Грибы вешенки — 74 фото большого и очень вкусного гриба

Грибы вешенки — 74 фото большого и очень вкусного гриба

Вешенки считаются грибами из отдела базидиомикота и класса агарикомицеты, по порядку они агариковые из семейства вешенковых, хотя иногда его называют плевротовым за счет рода вешенка, обозначающегося на латинском языке, словом, – Pleurotus.

Они могут расти самостоятельно в условиях дикой природы либо выращиваться специально на основе человеческого присмотра.

Эти грибы очень ценятся жителями англоязычных стран, они называют их устричными грибами – oyster mushroom, поскольку находят некоторое сходство с открытой устрицей.

Японцы воспринимают вешенку в качестве плоского гриба. А в России грибы из этого семейства стали называть вешенкой из-за способа их выращивания, поскольку они растут в подвешенном состоянии.

Содержание

1. Характеристики и фотографии вешенки
2. Как правильно выращивать вешенки на основе домашних условий?
3. Рассмотрим интенсивный способ самостоятельной культивации вешенок с помощью мешков
4. Однако есть отрицательные стороны такого варианта выращивания
5. Как обустроить помещение для выращивания?
6. Фото гриба вешенки

Характеристики и фотографии вешенки

На фото грибов вешенки можно разглядеть плодовое тело, образующееся шляпкой, постепенно отходящей к ножке. Она представлена в сплошной форме и немного утончается ближе к краям.

По форме бывает округлой либо овальной с вытянутым телом, напоминающим морскую раковину. Шляпка может обладать диаметром в районе 5-17 см, однако, встречаются гигантские экземпляры грибов со шляпкой в 30 и более см.

Молодые вешенки отличаются гладкой и немного глянцевой поверхностью, однако, шляпка имеет немного выпуклую форму с заметно завернутыми во внутреннюю сторону краями.

Хотя в процессе взросления эти края заметно разворачиваются, а плотность шляпки становится толще. С помощью фото вешенки легко разглядеть существование различных видов этого гриба. Многие даже не подозревают, что он бывает разным.

Оказывается, его окрас может обладать беловатым, сероватым или буроватым оттенком, а также бывают лимонно-желтые и буровато-оливковые виды, встречаются пепельные на основе проявления фиолетового цвета.

Отметим вид, называющийся гименофором, поскольку он обладает очень редким набором широких пластинок, имеющих беловатый или даже желтоватый оттенок, отдающий серым цветом, глубоко уходящим в ножку. В молодом виде его пластинки отличаются белым цветом, а потом они приобретают серый или желтый оттенок.

Его рубчатая форма ножки постепенно сужается ближе к основанию, она отличается эксцентричным расположением в отношении к самой шляпке. Может обладать максимальными размерами на основе 50 мм по длине и около 30 мм по толщине.

Обычно ножки этого гриба окрашиваются в белый, немного желтоватый или даже сероватый оттенок цвета.

Тело еще молодого гриба отличается упругостью и сочностью плодовой мякотью позже оно становится волокнистой или даже сухой с заметной жесткостью. Порошок от спор вешенок отличается белым, кремовым либо розовым цветом, что зависит от самого вида гриба.

Как правильно выращивать вешенки на основе домашних условий?

Считается, что домашние грибы вешенка довольно просто культивировать самостоятельно, поскольку они регулярно дают солидные урожаи. Для этого необходимо лишь точное соблюдение правил выращивания, а также некоторых технологических моментов этого несложного процесса.

И тогда можно будет брать примерно 3 килограмма вкусных грибов всего-то с 1 кг мицелия, созданного для их выращивания.

Для их роста необходимо усвоение больших количеств лигнина, а также и целлюлозы фактически из любого субстрата.

Можно использовать различные остатки растений для создания подходящей основы для роста вешенки.

• Опята: как найти, основные виды, полезные свойства + 70 фото

• Ядовитые грибы

• Сыроежка — основные виды, места обитания, лечебные свойства, сбор и готовка + 80 фото

Грибоводы давно научились культивировать вешенки в домашних условиях на основе двух популярных способов:

• интенсивный способ используется для выращивания с помощью искусственно созданных условий;
• и экстенсивный способ на основе выращивания с помощью использования естественной среды для этого гриба.

Для выращивания этих грибов очень важно научиться правильно, сохранять мицелий:

• На основе температуры в -2 и до 0 градусов он может храниться в течение30 дней;
• Температура в 0 и до +2 позволит сохранять его 14 дней;
• Если температура составляет +15 и до +18 тогда его удастся сохранить всего-то 3 дня;
• На основе температуры в +20 и до +24 он сможет сохраниться в течение лишь одного дня.

Рассмотрим интенсивный способ самостоятельной культивации вешенок с помощью мешков

У него есть положительные и отрицательные моменты. К положительным сторонам стоит отнести то, что выращивание вешенок таким способом очень упрощено.

Однако есть и другие моменты:

Вегда можно подобрать много видов сырья для такого способа выращивания. Оно может быть представлено отходами из сельского хозяйства в виде соломы от злаков, шелухи от подсолнечника, стеблей кукурузы или початков, иногда применяется камыш и даже опилки от деревьев, относящихся к лиственным породам.

Компост на такой основе обрастает довольно быстро. Грибы отличаются выраженной устойчивостью к заболеваниям. Урожай можно получать фактически весь год.

• Черный груздь — основные характеристики, время сбора, распространение, блюда + 83 фото

• Трюфель — описание, основные виды, произрастание, польза, выращивание + 63 фото

• Гриб строчок — описание, виды, рецепты настойки + 80 фото

Использованный субстрат необязательно выбрасывать, поскольку он подходит для применения на основе приусадебного участка в качестве органического удобрения либо добавки для корма домашней птицы, животных.

Однако есть отрицательные стороны такого варианта выращивания

Каждый, кто задумывался над вопросом, а как выращивать вешенки, наверняка сталкивались с проблемой необходимости больших начальных вложений и использования объемных помещений на основе особенного микроклимата.

Технологически этому грибу требуется создание особенных грибниц для процесса высадки и качественного разрастания.

Как обустроить помещение для выращивания?

Лучше всего для выращивания этих грибов использовать нежилые помещения, подвалы различных домов, застекленные балконы или даже лоджии из многоэтажных строений. Очень важно соблюдать простое условие для предотвращения заражения, использующейся грибницы.

Помещение с высаженным мицелием вешенки не должно соприкасаться с местом роста грибов. Работу с мицелием рекомендуется осуществлять на основе надетых перчаток.

• Шиитаке — внешний вид, состав, польза и вред, культивирование гриба + 72 фото

• Говорушка — описание вида, распространение вида, польза и вред + 79 фото

• Желчный гриб — описание внешнего вида, сезонность, вкусовые качества + 69 фото

Фото гриба вешенки

фото, вирощування, види, користь та шкода, опис грибів

Гливи (вешенки)  – рід грибів сімейства плевротові (Pleurotaceae). Розвивається на субстраті з неживих рослинних залишків, з якого здатний засвоювати целюлозу та лігнін. У природі росте на стовбурах засохлих дерев. Ці гриби ростуть в природних умовах або вирощуються штучно.

§ Зміст:

1. Гливи (гриби) – опис, характеристика, фото
2. Види глив, фото та назви
3. Де і як ростуть гливи?
4. При якій температурі ростуть гливи?
5. Гливи – користь та шкода
6. Вирощування гливи в домашніх умовах
7. Інтенсивний спосіб вирощування глив на мішках
8. Екстенсивний спосіб вирощування глив на пеньках
9. Цікаві факти про гливи

Жителі англомовних країн називають гливу устричним грибом (oyster mushroom), так як він нагадує відкриту устрицю, а японці знають її як плоский гриб. Російська назва «Вёшенка», по всій видимості, виникло із-за особливостей зростання цих грибів, які вкривають стовбури дерев, ніби підвішені в повітрі.

Гливи (гриби) – опис, характеристика

Гливи відносяться до грибів, у яких плодове тіло складається з шляпки, що плавно переходить у ніжку. Капелюшок суцільний, злегка утончающий до країв. Її форма округла або овально-видовжена, що нагадує раковину. Діаметр капелюшка коливається від 5 до 17 см, хоча трапляються гриби, у яких розміри капелюшка досягають 30 см. У молодих глив гладка глянсова поверхня капелюшки злегка опуклі, з трохи підвернутими всередину краями. Однак у міру старіння вони розгортаються, а сам капелюшок ущільнюється.

В залежності від приналежності до виду, забарвлення глив може бути білуватого, сіркою, бурою, лимонно-жовтого, буро-оливкову, попелясто-фіолетовою і навіть сіро-лілового з відтінками рожевого або оранжевого кольору.

Гименофор з досить рідкісними та широкими пластинками білуватого, жовтого або сірого кольору, глибоко сходить на ніжку. Білі пластинки молодого гриба з віком сіріють або жовтіють.

Трубчаста ніжка звужується до основи, зазвичай розташована ексцентрично по відношенню до капелюшка. Її розміри максимально досягають 50 мм в довжину і 30 мм в товщину. Ніжки глив пофарбовані в білий, жовтуватий або трохи сіруватий колір.

Плодове тіло молодого гриба має пружну і соковиту м’якоть, яка по мірі старіння стає волокнистою, сухою та жорсткою.

Споровий порошок глив має білий, кремовий або рожевий колір в залежності від виду гриба.

Види глив, фото та назви

Поділ глив на види проводилось згідно з видовою приналежністю дерев, на яких розвивалися ці гриби, тому класифікація досить умовна. В більшості наукових джерел вказується, що на сьогоднішній день в роду глив налічується кілька десятків видів цих грибів, які можуть бути як їстівні, так і неїстівними. Серед найбільш відомих різновидів глив виділяються:

Глива звичайна (устрична) (лат. Pleurotus ostreatus) – їстівний гриб, який також має назви устричний гриб або глива. Розміри м’ясистого капелюшка коливаються від 5 до 15 см, досягаючи у деяких грибів 25 см в діаметрі. По мірі старіння гриба злегка опукла, округла або овально-видовжена капелюшок стає більш плоскою, приймаючи в деяких випадках воронкоподібну форму. Колір капелюшка гливи досить мінливий і буває світло-сірим, злегка буруватим або попелястим з легким фіолетовим відтінком. По мірі старіння вона вицвітає і стає блідо-сірим або злегка жовтуватим. Загнуті всередину краї капелюшки поступово розпрямляються і стають хвилястими або розсічене-лопатевими. Якщо звичайні гливи ростуть в умовах підвищеної вологості, на гладкою глянцевою поверхні капелюшка може утворюватися міцеліальний наліт.

Ніжка гливи звичайної білувата, циліндрична, злегка вигнута і звужена до основи гриба, по відношенню до капелюшка розташовується ексцентрично, приймаючи часом бічне положення. Довжина ніжки ледь досягає 5 см, а діаметр варіюється від 8 мм до 3 см. Її гладка поверхня у самого заснування часто стає бархатисто-повстяною. Світлі пластинки гименофора, розташовані досить рідко, низько збігають по ніжці. По мірі старіння гриба їх колір змінюється на брудно-сірий або жовтуватий. Плодове тіло щільне і пружне, хоча з часом м’якоть стає твердою і досить волокнистою.

Смак молодих глив приємний, з незначною присутністю анісових ноток. У природних умовах цей вид глив поширений у країнах з помірним кліматом, де росте в листяних і мішаних лісах на трухлявих пнях або скупчення відмерлих та повалених гілок. Зустрічається гриб також на ослаблених хворобами стовбурах берези, дуба, осики, горобини або верби. Найчастіше ці гриби утворюють масові скупчення, з яких формуються багатоярусні пучки – в них можуть входити більше тридцяти плодових тіл. Масовий збір гливи устричної починається в серпні-вересні і триває до середини листопада-початку грудня. У деяких випадках, обумовлених сприятливою погодою, перші плодові тіла можуть з’явитися вже в кінці травня або початку червня.

Глива рожковидна (глива рясна) (лат. Pleurotus cornucopiae) – це їстівний гриб, що нагадує за формою пастушачий ріжок. Капелюшок гриба рожковидная або лійчастого, іноді набуває языковидну або листовидну форму. Розміри м’ясистим і гладким капелюшком коливаються від 3 до 12 см в діаметрі. У молодих грибів її край підігнут вниз, але в міру старіння вони вирівнюються, загинаються вгору та часто розтріскуються. Забарвлення гливи рожковидной залежить від умов, місця зростання і віку, та варіюється від світло-піщаної до сірої з вохристими відтінками. Консистенція м’якоті в капелюшка також змінюється по мірі старіння: з часом, з щільною і пружною вона стає жорсткою, з явно вираженими волокнами.

На відміну від інших видів глив у вешенки рожковидной добре розвинена досить вигнута ніжка, довжина якої може досягати 8 см при товщині не більше 2 см. Пластинки гименофора, пофарбовані у світлі, майже білі тони, збігають по ній до самого заснування, де переплітаються, в результаті чого утворюється своєрідний візерунок. До капелюшку ніжка приєднується збоку. Зростає глива рясна групами, в основному на пнях, хоча у дуже рідкісних випадках зустрічається на деревині інших листяних порід. В зростання входить практично вся територія Росії і Північного Кавказу. Відзначаються популяції рожковидной гливи в Китаї, а також на островах Японії. Період рясного плодоношення починається в першій декаді травня та закінчується в середині вересня.

Глива покрита (глива зачехленная) (лат. Pleurotus calyptratus) – неїстівний гриб із-за своєї жорсткої гумової м’якоті. Вид отримав свою назву із-за плівки, яка у молодих грибів покриває пластинки гименофора, однак по мірі старіння таке своєрідне покривало рветься, а його залишки можна спостерігати по краю капелюшка. У молодих глив цього виду капелюшок нагадує велику нирку, однак, у міру росту гриба вона охоплює стовбур дерева та набуває форму розкритого віяла з опуклою поверхнею і підвернутими вниз краями. Поверхня капелюшка гладка і злегка липка з помітними вологими смужками, радіально розходяться від стовбура. Плодове тіло забарвлене в сіро-коричневі або тілесно-коричневі тони, які в посушливу погоду набувають сіро-сталевий відтінок. По мірі старіння колір капелюшка тьмяніє, вона стає білястою або майже білою. Ніжка практично відсутня.

Пластинки гименофора гливи покритої мають жовтувато-кремове забарвлення. Білувата м’якоть плодового тіла, яка за запахом нагадує розрізаний сирий картопль, має щільну гумову консистенцію. Перші гриби гливи цього виду, що ростуть поодиноко, з’являються в кінці квітня на повалених або засохлих пенатах в мішаних та листяних лісах Данії, Латвії, Швеції, Ірландії, Австрії, Німеччини, Швейцарії та інших країн Центральної та Північної Європи. Період плодоношення закінчується в кінці червня.

Глива дубова (глива суха, плевротус дубовий) (лат. Pleurotus dryinus) відноситься до їстівних грибів. Розміри м’ясистою напівкруглої, еліптичної або языковидного капелюшка коливаються від 4 до 10 см. У молодих дубових глив її поверхня, пофарбована в жовтуваті або кремові кольори, вкрита лусочками, злегка опукла, але по мірі зростання гриба вона стає більш плоскою і навіть увігнутою. Краї капелюшка хвилясті, а у старих грибів іноді розсічені неглибокими тріщинами і залишками покривала, захищав гименофор. Бархатиста ніжка з залишками пленчатого кільця довжиною від 4 до 10 см, має циліндричну форму, іноді товщає до основи. По відношенню до капелюшка ніжка дубової гливи може розташовуватися по центру або займати вертикальне положення.

Досить часті пластинки гименофора збігають по ніжці майже до її заснування. Їх забарвлення змінюється з віком та варіюється від білого до кремового або брудно-жовтого. Щільна, злегка жорсткувата м’якоть плодового тіла має досить приємний солодкуватий аромат. Дубова глива зростає в багатьох європейських країнах з помірним кліматом, а також у Північній Америці, воліючи стовбури широколистяних порід дерев (дуб, в’яз), хоча може плодоносити і на останках інших порід. Зростає зазвичай поодинці, лише зрідка утворюючи невеликі скупчення. Збір дубової гливи починається у другій половині липня і закінчується на початку вересня.

Глива степова (лат. Pleurotus eryngii), білий степовий гриб, королівська глива. Відноситься до категорії цінних їстівних грибів. Круглий або овальний капелюшок у молодих глив цього виду злегка опуклий, але в міру старіння набуває плоску або злегка воронкоподібну форму. Поверхня капелюшка покрита дрібними лусочками або волокнами й забарвлений у червоно-коричневі відтінки. Розміри капелюшка варіюються від 4,5 до 13 см. Колір шкірки з часом змінюється на бурий або блідо-охристий. Висота циліндричної білої або бурувато-вохристої ніжки коливається від 2 до 5 см, а її діаметр у потовщенні біля основи може досягати 2,5 см. По відношенню до капелюшку ніжка гливи степової розташовується по центру, рідше трохи збоку.

Гименофор пластинчастого типу, з часто розташованими рожево-кремовими пластинками, які збігають до половини ніжки. М’якоть у цього виду глив біла, іноді з легким бурим або рожевим відтінком. Степова глива поширена в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччини, Франції, Іспанії, Італії, Греції, Туреччині, Кіпрі, Єгипті, Алжирі, Індії, передгір’ях Тянь-Шаню і Памірська хребта, а також в інших країнах Західної Азії і Центральної Європи. Ці степові гриби зустрічаються також на території Росії (аж до Приморського краю) в степах Середньої Азії. Примітно те, що гриби гливи цього виду утворюють мікоризу з корінням численних зонтичних рослин, а не використовують в якості субстрату стовбури відмерлих дерев. Королевська глива плодоносить тільки у весняні місяці.

Глива легенева (лат. Pleurotus pulmonarius), вона ж глива білувата, глива весняна або глива буковий – це найбільш часто зустрічається в природних умовах їстівний представник роду. Розміри округлої, языковидной або віялоподібного капелюшка з пружною м’якоттю коливаються в межах 4-8 см, хоча у окремих екземплярів можуть досягати 15 см. Її злегка надтріснуті края підвернені вниз і по товщині набагато менше центральній частині. Забарвлення капелюшка легеневої гливи білий або кремовий, з віком набуває жовтого відтінку. Біла або сірувата ніжка, покрита біля основи дрібним ворсом, досить коротка (висотою до 20 мм), хоча зустрічалися легеневі гливи, у яких вона мала розміри близько 40 мм. Рідко розташовані білі пластинки гименофора збігають ексцентрично розташованої ніжці майже до її заснування. Рясно плодоносити на повалених гниючих стовбурах листяних дерев глива починає в травні і закінчує в кінці вересня. Весняні гливи поодинці зустрічаються рідко, в основному утворюють досить великі скупчення, які зростаються ніжками.

Глива рожева (лат. Pleurotus djamor), або глива фламінго, відноситься до класу їстівних грибів. Слабо-опуклі капелюшки молодих глив цього виду мають насичений рожевий або сірувато-рожевий колір. По мірі старіння гриба язикоподібні або округлий капелюшок, досягає розмірів 3-5 см, стає плоскою з потонченними та надтріснутими краями, а її колір – більш блідим з невеликими жовтими цятками. М’якоть гливи світло-рожевого кольору, з маслянистим оригінальним смаком і ароматом. Білувато-рожева, коротка, вигнута ніжка довжиною не більше 2 см з’єднується з капелюшком збоку. Червонувато-рожеві пластинки гименофора, які низько збігають на ніжку, з часом світлішають. В поширення рожевої гливи входять Таїланд, Малайзія, Сінгапур, В’єтнам, Мексика, Бразилія, Західна Індія, Японія, Австралія і Нова Зеландія, а також інші країни субтропічного та тропічного поясу. На території Російської Федерації рожева глива росте в лісах Далекого Сходу та Примор’я.

Лимонно-шляпкова глива (лат. Pleurotus citrinopileatus), ильмак або золота глива – досить рідкісний їстівний гриб з приємним смаком та оригінальним ароматом. Середні розміри капелюшків коливаються в межах 3-6 см, хоча у деяких екземплярів можуть досягати 10 см. У молодих глив капелюшок має щитковидну форму, яка по мірі зростання поступово набуває воронкоподібні обриси з витонченими краями, що нагадують розсічені лопаті. Її жовто-рожевий колір з віком вицвітає і стає білястий, іноді абсолютно білим. У молодих досить довга ніжка кремового кольору, висотою до 6-9 см, розташовується по центру капелюшка, але в міру старіння капелюшок гливи зміщується в бік й займає ексцентричне положення. Лимонно-шляпковая глива росте на Північноамериканському континенті і в країнах Азії. На території України глива зустрічається в листяних та змішаних лісах. Росте великими групами на сухих гілках і залишках стовбурів в’язів. Кількість грибів, які входять до складу групи, може досягати вісімдесяти штук. Рясне плодоношення гливи триває з початку травня по жовтень.

Де і як ростуть гливи?

У природних умовах гриби гливи ростуть на органічних рештках чагарників і листяних дерев (пеньки, хмиз або повалені стовбури, відходи лісозаготівель). Найбільш часто в якості субстрату може виступати деревина осики, липи, дуба або вільхи. Зростки грибів можна помітити на тополі та берези, каштані, а також на деяких хвойних деревах. Практично всі види глив утворюють великі групи, у які може входити до 30 і більше плодових тіл, а маса такої «грони» може досягати 3-х кілограмів. На стовбурах зростки розташовуються один під іншим або ростуть поруч без якої-небудь системи. Також існують деякі види, які ростуть серед коренів зонтичних рослин.

В поширення грибів роду Pleurotus входить Північна Америка, Німеччина, Португалія, Данія, Словаччина, Франція, Польща, а також інші країни Європи, країни Північної Африки (Судан і Єгипет) азіатські країни (Пакистан, Індія, Малайзія) і Австралія. На території України глива росте повсюдно.

При якій температурі ростуть гливи?

Штучно культивовані види глив (штами) поділяються за термінами дозрівання плодових тіл.

• Так, наприклад, зимова глива виведена з морозостійких видів, здатних приносити плоди при температурі повітря від 4°C до 15°C. Капелюшки грибів цього типу можуть бути пофарбовані в сірі, сині або темно-коричневі кольори.
• Штами річної гливи на територію України завезли з Флориди. Плодоношення цієї групи глив відбувається при температурі від 15°C до 25°C. При більш високій температурі повітря ріст плодів на час припиняється й поновлюється з її зниженням. Річна глива має дуже ніжне і крихке плодове тіло.
• Цілорічні штами грибів були отримані з легеневої гливи (Pleurotus pulmonarius). Вони здатні плодоносити в діапазоні температур від 6°C до 28°C. Забарвлення капелюшка у цілорічних глив варіює в широкому діапазоні сірого кольору і може бути як світлого, так і темного тону.

Гливи – користь та шкода

Корисні властивості

Завдяки тому, що більшість глив, що надходять сьогодні в продаж, вирощено на екологічно чистому субстраті рослинного походження, їх плодові тіла не накопичують у собі важкі метали і токсичні речовини. Крім того, багато гурманів визнають, що за смаковими якостями гливи кілька перевершують печериці, а при вмілому приготуванні нагадують за смаком білі гриби.

Вживання глив в їжу можливо тільки після термічної обробки м’якоті. Гриби гливи використовуються для смаження та тушкування, приготування соусів і супів, соління та маринування. Крім того, слід пам’ятати, що ці гриби, м’ясо птахів і тварин можуть доповнити один одного, а ось з рибою вони не дуже добре поєднуються.

У м’якоті глив міститься повний набір корисних речовин, які необхідні для нормальної життєдіяльності організму людини:

• Вітаміни: B, C, Е, D2 і PP,
• Мінерали: залізо, кальцій, калій, йод,
• Амінокислоти: лейцин, треонін, фенілаланін, валін.

Жири, що містяться в тілі гриба в невеликих кількостях, відносяться до групи поліненасичених жирних кислот, які значно знижують рівень вмісту в крові холестерину.

Вуглеводи, що входять до складу м’якоті глив, майже на 20% складаються із сахарози, фруктози і глюкози, що легко засвоюються організмом та не призводять до відкладення жирів. Полісахариди глив є потужним імуномодулюючим засобом, що володіє протипухлинною дією.

Спиртові витяжки і екстракти, приготовані з м’якоті цих грибів, дозволяють проводити дієву профілактику:

• тромбофлебітів,
• гіпертонічної хвороби,
• атеросклерозу,
• ожиріння.

Крім того, гриби гливи здатні виводити з організму різні токсини і радіоактивні ізотопи. Завдяки низькій калорійності, наявності великої кількості харчових волокон та клітковини, гриби активно застосовуються в дієтології для боротьби із зайвою вагою.

Шкода та протипоказання

Слід пам’ятати, що в м’якоті глив присутня особлива речовина, хітин, який організм людини практично не засвоює. Щоб зруйнувати структуру цієї речовини, м’якоть гриба дрібно ріжуть і піддають тепловій обробці.

• На жаль, неможливо повністю позбутися від хітину, тому лікарі не рекомендують давати гливи дітям, які не досягли п’ятирічного віку.
• Підліткам гриби слід вживати з великою обережністю та в невеликих кількостях.
• Ті ж рекомендації можна віднести до людей похилого віку, а також для тих, у кого відзначаються проблеми з шлунково-кишковим трактом, печінкою, підшлунковою залозою або нирками.
• При всіх позитивних характеристиках цих грибів під час їх збирання та приготування необхідно дотримуватися обережності, особливо алергікам: спори, що потрапляють в організм людини при вдиханні, можуть викликати алергічну реакцію.
• Щоб гливи приносили користь, їх потрібно вживати не більше 2-х разів на тиждень.

Вирощування гливи в домашніх умовах

Гриби гливи досить легко розводити не тільки в промислових масштабах, але і в домашніх умовах, збираючи при цьому високий врожай. Якщо правильно дотримуватися рекомендацій та технології вирощування, то можна з 1 кг грибного міцелію отримати близько 3 кг глив. Засвоюючи лігнін і целюлозу з субстрату, вони здатні розмножуватися на будь-якій основі, до складу якої входять різні рослинні залишки.

Грибівники розробили 2 способи розведення цих грибів:

• інтенсивний (вирощування в штучних умовах),
• екстенсивний (вирощування в природному середовищі).

Як правильно зберігати міцелій гливи?

• При температурі від -2 до 0 градусів – 30 днів
• При температурі від 0 до +2 градусів – 14 днів
• При температурі від +15 до +18 градусів – 3 дні
• При температурі від +20 до +24 градусів – 1 день

Інтенсивний спосіб вирощування глив на мішках

Позитивні сторони

• існує великий вибір сировини, яка використовується як субстрат для вирощування гливи. Це відходи сільського господарства: солома злаків, соняшникове лушпиння (лушпиння), кукурудзяні стебла і качани, очерет, тирсу листяних порід дерев та інше;
• швидкість обростання компосту досить висока;
• гриби більш стійкі до хвороб;
• можливість отримання врожаю в будь-який час року;
• відпрацьований субстрат можна використовувати на присадибній ділянці як органічне добриво або додавати в корм домашній птиці чи тварині.

Негативні сторони

Для інтенсивного культивування потрібні капіталовкладення та приміщення, в яких підтримується особливий мікроклімат для висадки і розростання грибниць.

Приміщення для вирощування

Розводити гливи інтенсивним способом можна в будь-яких нежитлових приміщеннях, в підвалі будинку, на заскленому балконі або лоджії. Для одержання позитивного результату потрібно виконати наступну умову: щоб не відбулося зараження грибниць, кімната, де висаджують міцелій гливи, і приміщення, в якому ростуть гриби, повинні бути роздільними. Всі роботи з міцелієм проводити тільки в рукавичках.

Технологія вирощування глив

1. Першим етапом є підготовка основи, на якій буде розростатися грибниця. Для цього необхідно взяти 25л (або 2,5 відра) чистого, свіжого субстрату, що не містить будь-яких сторонніх домішок. Гриби гливи дуже люблять вологу, тому субстрат зволожують. Для цього його можна піддавати обробці гарячою водою чи гідротермії. Цей спосіб часто використовується для вирощування гливи в домашніх умовах. Сировину укладають в ємність (каструлю, бак) і заливають водою, яка повинна повністю покривати матеріал. Кип’ятіння триває не більше 1,5 годин. Сировину в ємності можна відразу закладати в поліетиленові пакети (мішки), попередньо зробивши в них невеликі отвори для вільної циркуляції води. Потім зливають  воду. Головне субстрат не перезволожити, щоб не з’явилися цвіль та гниль.

При надлишковій вологи матеріал поміщають на деякий час під гніт, щоб зайва вода стекла. Вологість субстрату не повинна перевищувати 30%. Субстрат повинен охолонути до 25°C. Потім його подрібнюють на невеликі шматочки, здатні зберігати вологу. Правильно підготовлений і зволожений субстрат повинен бути легко воздухопроницаємим, пружним при стисканні рукою, вода при цьому не повинна виступати назовні. Наситити вологою суху або зволожену основу можна також пропарив її на слабкому вогні протягом півгодини.

Найчастіше в субстрат додають біодобавки, які дозволяють грибу рости швидше і збільшують врожай на 30%. Активатор росту у вигляді порошку можна додавати на етапі обробки субстрату, рідкі біодобавки можна додавати в субстрат перед посівом міцелію.

2. Другий етап включає в себе процес інокуляції. Сировину виносять в приміщення, яке попередньо продезнфіковано 1% розчином хлорного вапна. Щоб не заразити міцелій, в кімнаті, де проводиться закладка грибниці в субстрат, щільно закривають усі двері і вимикають систему вентиляції. Сумішшю з міцелію гливи та основи щільно набивають заздалегідь оброблені спиртом мішки або поліетиленові рукави, розраховані на 5-15 кг. Можна придбати для цих цілей поліетиленові мішки розміром 350х750мм або 350х800мм. Згідно з деякими посібникам, обробляти мішки спиртом не потрібно. На дні таких блоків проколюють невеликі дірочки, щоб стікала зайва волога. По боках цих блоків роблять надрізи довжиною 50 мм і під кутом 45°, щоб було більше плодових тіл.

3. Третій етап – це період інкубації, який триває від 2,5 до 3,5 тижнів. Блоки з сумішшю розташовують вертикально на стелажах або полицях так, щоб між ними залишалося трохи простору (близько 50 мм). Їх бічні сторони з прорізами теж не повинні торкатися стін для вільної циркуляції повітря. «Грибні» мішки ставити один на одного не можна. Приміщення, в якому протікає інкубаційний період глив, не слід провітрювати. Це сприяє високій концентрації вуглекислого газу і збільшує вологість у кімнаті. В ній повинна зберігатися постійна температура не вище 25°C, інакше грибних сходів буде набагато менше. У цей період гливі не потрібно і освітлення. Зате кожен день в приміщенні слід робити вологе прибирання, застосовуючи розчини з вмістом хлору.

4. Етап плодоношення має кілька хвиль. Перша триває приблизно 45 днів. В цей час мішки акуратно переносять у світле приміщення, так як тепер гливі потрібно більше повітря, світла та вологості (близько 85-95%). Щоб зберегти її в таких межах, блоки укривають вологою марлею, по мірі висихання її зволожують. Пару раз в день можна розпорошувати воду по грибних капелюшків зверху вниз. Від її температури залежить колір капелюшка. Чим прохолодніша вода (від 10°C), тим темніше забарвлення. При поливі водою температурою близько 20°C колір капелюшків виявиться світліше. Кімнату на цьому етапі треба добре провітрювати. Перший урожай найбільший – з одного мішка можна отримати від 3 до 6 кг грибів. Через 14-21 день після цього настає другий період плодоношення. Якщо за вешенками правильно доглядати, то можна знімати врожаї протягом півроку.

Екстенсивний спосіб вирощування глив на пеньках

Позитивні сторони

• можна використовувати сильно затінені ділянки сільськогосподарських угідь або городу;
• сировиною для основи зазвичай є відходи деревопереробки. Для вирощування глив можна брати тирсу, кору дерева, стружку, пеньки і навіть папір;
• немає необхідності спостерігати за процесом в інкубаційний період;
• на одному місці урожай можна знімати протягом 4-7 років.

Негативні сторони

• При екстенсивному вирощуванні врожай залежить від часу року та погоди.

Субстрат для вирощування гливи

Для культивування гливи екстенсивним методом добре підійдуть залишки дерев листяних порід. Хвойні тирсу або поліна використовувати небажано. Черешневі, яблуневі, горіхові, дубові та вільхові пеньки для вирощування цих грибів вважаються найкращим матеріалом. На них можна розводити гливи не тільки на присадибній ділянці, але і в підвальному приміщенні. Пеньки, використовувані при такому способі, повинні бути свіжозрізаними або не старше одного року, без будь-яких ознак гниття. Оптимальними є чурки висотою від 0,4 до 0,5 м і діаметром від 0,2 до 0,4 м.

Місце і час

Найкращим часом для початку культивації є весна. Місце під плантацію вибирають поблизу від дерев, крони яких будуть створювати необхідне затемнення та захищати пеньок від пересихання. Якщо пеньок не свежепіленний, а вже достатньо підсохлий, його слід помістити на кілька днів у воду для замочування, так як зволожена деревина краще піддається засіву міцелієм.

Технологія вирощування

Гливи на пеньках вирощуються трьома способами:

закладанням чурок в траншею

Щоб здійснити посадку за даним способом на обраній ділянці викопується траншея глибиною не більше 150 мм. На її дно укладають шар відвареної пшениці, яка буде сприяти швидкому розростання грибниці. Зверху на цю «живильну подушку» розсипається розтертий руками міцелій гливи, після чого на нього вертикально встановлюються підготовлені чурки, які трохи присипаються землею. Якщо місце для плантації було вибрано невірно, або тривалий час не було дощу, необхідно періодично поливати «грядки».

зараженням грибницею зрізу пенька

Даний спосіб вирощування глив передбачає нанесення міцелію шаром близько 20 мм товщиною на поверхню горизонтального зрізу. Кілька чурок, заражених грибницею, розміщують одну на іншу і за допомогою дроту скріплюють отриману конструкцію, яку обмотують поліетиленовою плівкою до проростання глив.

зараженням грибницею внутрішньої частини пенька

Для даного способу у торці пенька просверліваются отвори, в які за допомогою шпателя заносять посадковий матеріал. Після чого вони закриваються пробками з вологих тирси. Кожна чурка з висадженої грибницею накривається поліетиленовим пакетом, у якому прорізані дірочки, що дозволяють повітрю вільно циркулювати всередині своєрідною теплички.

Незалежно від способу посадки повна колонізація деревини міцелієм відбувається через 30-40 днів, після чого ділянка буде приносити врожай.

Цікаві факти про гливи

• Ишивень – таку назву мала глива в Росії в колишні часи. Про його смакові якості було відомо давно, але вирощуванням гливи почали займатися порівняно недавно. Сьогодні їх виробництво стоїть на другому місці після печериць.
• У великих кількостях вирощувати гриби вешенки почали німці в голодні роки після Першої світової війни. До них приєдналися і грибівники Франції. Але промисловим розведенням глив в Європі зайнялися тільки в 60-ті роки ХХ століття. В Угорщині на першому великому виробництві ці гриби почали вирощувати за розробленими технологіями в спеціальних умовах. Поступово досвід угорців стали переймати в Іспанії, Італії, пізніше і в Америці.
• У Новій Зеландії закон забороняє вирощувати і ввозити в країну устричну гливу. Тут вона вважається грибом-паразитом, який може зробити шкідливий вплив на місцеву флору. Парадокс, але у місцевої кулінарії дуже популярні страви, одним з інгредієнтів яких є легенева глива.
• Гливи можна назвати хижими грибами. Вони виділяють нематотоксин, який паралізує нематод (первичнополостних хробаків). Таким чином гриби отримують необхідний їм для росту азот.
• У кулінарії використовуються тільки молоді гливи. По мірі зростання гриби втрачають смакові якості і стають жорсткими, тому їх небажано вживати в їжу. У холодильнику гливи можна зберігати не більше 3 днів.
• Спори, за допомогою яких розмножуються гриби, зазвичай розносить вітер. У безвітряну погоду гриби здатні виділяти водяний пар. Він створює легкі потоки повітря, які підхоплюють крихітні спори і переносять їх на нові місця. Вперше цей феномен був вивчений на прикладі вешенки звичайної.

Как фотографировать светящиеся грибы плюс упрощенный рабочий процесс редактирования

4 акции

• Поделиться
• Твит

Наш друг Райан Хоббс делится своим процессом , как фотографировать светящиеся грибы , а также рассказывает об упрощенном рабочем процессе редактирования!

Это забавная концепция, которую можно использовать вместе с другими основными методами фотографии, чтобы делать потрясающие фотографии светящихся грибов!

Светящиеся грибы — простое и эффектное дополнение к любому портфолио. С минимальным оборудованием, базовыми навыками Photoshop и небольшим количеством времени любой может создать одно из этих очаровательных изображений.

Некоторые ссылки на этом сайте являются партнерскими. Это означает, что если вы бронируете или покупаете что-либо по одной из этих ссылок, мы можем получить небольшую комиссию — без каких-либо дополнительных затрат для вас! Ознакомьтесь с полной Политикой раскрытия информации.

Оборудование, которое вам понадобится

Какое оборудование вам нужно? Подойдет любая камера, включая смартфон. Для целей этого руководства предположим, что какую бы камеру вы ни использовали, она способна делать необработанные изображения. Файлы JPEG не рекомендуются, так как они могут привести к странным артефактам сжатия из-за многократного сохранения или некоторых методов обработки, упомянутых здесь.

Далее идет линза. Опять же, подойдет практически любой объектив (фикс-объектив, зум-объектив, макросъемка и т. д.). Я рекомендую что-то с фокусным расстоянием менее 100 мм. Более длинные объективы имеют большее сжатие глубины резкости. Для более крупных грибов (или их групп) это означает, что вам, скорее всего, придется сделать несколько снимков и сфокусировать их позже. Они также обычно требуют большего минимального расстояния между вами и объектом. Работая вдоль лесной подстилки, беспрепятственный вид может быть в большом почете.

Другое необходимое оборудование:

Хороший легкий штатив, который можно поставить низко к земле. Погремушки также можно использовать для поддержки камеры. Известно, что я даже использовал удобную палку, которую нашел на тропе, чтобы подпирать объектив, чтобы правильно подобрать угол.

Дистанционный спуск также является хорошей идеей, так как нажатие кнопки спуска затвора может слегка изменить вашу композицию или создать размытие движения в плохо освещенных сценах.

Наконец, вам понадобится источник света, желательно такой, который можно сфокусировать на узкий луч. Для более мелких или полупрозрачных грибов может быть достаточно фонарика на вашем телефоне. Большие грибы нуждаются в большем количестве люксов, чтобы должным образом просвечивать их. Есть ряд недорогих ручных фонариков с высокой светоотдачей, которые работают достаточно хорошо. Обычно я использую фонарик Coast HP7R, но я также использовал Mini MagLite или Nitecore P12 (а также свой телефон). В идеале вам нужен фонарик с регулируемым лучом и несколькими настройками мощности, хотя более позднюю функцию можно смоделировать, просто изменив расстояние до объекта.

Camera Gear на Amazon | Camera Gear at B&H Photo

Как фотографировать светящиеся грибы

Во-первых, позвольте мне заявить, что я не являюсь экспертом во многих вещах, и фотография определенно не входит в их число. Однако тем, что я знаю, я готов поделиться. Если вы хотите узнать больше, есть несколько отличных подробных руководств, доступных онлайн от некоторых настоящих мастеров искусства, таких как Даниэль Лаан и Дирк Эркен.

Вот мой процесс, чтобы сделать ваши фотографии с этого:

до этого:

Сохранение ваших изображений

Грибы можно найти практически везде: в лесу, на полях, во дворах и даже вдоль тротуаров. Старайтесь не снимать изображения под прямыми солнечными лучами, так как это уменьшит эффект, который вы пытаетесь создать. В идеальном месте гриб должен быть на возвышенности, например. упавшее бревно или склон, чтобы получить представление о нижней стороне шляпки гриба. Проверьте гриб фонариком, чтобы убедиться, что он просвечивается. Трутовики и полочные грибы, как правило, более древесные и их труднее зажечь. Однако поэкспериментировать все же стоит. В прошлом у меня были изображения этих грибов, на которых тело гриба было непрозрачным, но края выглядели так, как будто они были присыпаны блестками.

При компоновке изображения используйте как можно большую диафрагму, даже если вам в конечном итоге потребуется совместить несколько кадров, так как это сделает фон красивым и размытым. После того, как вы скомпоновали свой снимок, вам нужно немного недоэкспонировать базовое изображение. Сделайте пробный снимок и посмотрите на свою гистограмму. Не обрезая тени, постарайтесь расположить кривую по центру гистограммы (или даже немного левее, в зависимости от сцены). Для этого вам может потребоваться установить компенсацию экспозиции на значение от ⅓ до 1,5 ступени недодержки. (Не забудьте использовать удаленный спуск после того, как вы скомпонуете кадр, чтобы свести к минимуму незначительные изменения в композиции между кадрами.)

После того, как вы успешно сделали базовые изображения и не двигали камеру, используйте фонарик, чтобы осветить верхнюю часть гриба сверху и немного сзади. Старайтесь не направлять луч фонарика на камеру, чтобы уменьшить риск бликов. Для более крупных грибов потребуется несколько рамок, чтобы осветить всю шляпку. Сосредоточьтесь на разных областях при каждом снимке со значительным перекрытием, пока не убедитесь, что вы просвечивали весь гриб (или группу грибов).

Для примера в этом уроке я нашел небольшой гриб на небольшом склоне. Хотя я сделал несколько дополнительных кадров, освещающих бейсболку с разных ракурсов, я обнаружил, что мне нужен только один «светлый» кадр, чтобы получить желаемый эффект.

Редактирование базового изображения в Lightroom

Итак, вы сделали снимки грибов. Что теперь? Обычно я сначала редактирую свои работы в Lightroom, но это функция того, что мне удобнее всего. Пользуюсь Лайтрумом давно. Вы можете так же легко (возможно, даже проще) выполнить этот этап в Adobe Camera Raw или Adobe Bridge до открытия изображений в Photoshop.

Обо всем по порядку. Откройте изображения в выбранном вами основном редакторе. Опять же, у меня Lightroom. Я всегда начинаю с моего базового изображения. Мой рабочий процесс заключается в том, чтобы сначала внести некоторые глобальные изменения. В этом случае я сразу применяю коррекцию объектива. Я буду следить за этим с профилем камеры. Здесь у вас есть выбор: Adobe Landscape усилит разделение цветовых тонов на вашем изображении, а Adobe Standard уменьшит или сгладит их. Оба профиля имеют преимущества для этих типов изображений. Это просто зависит от того, какой образ вы собираетесь получить. Я выбрал Adobe Landscape, чтобы действительно выделить эти цвета.

Программное обеспечение стало значительно более сложным по сравнению с первыми днями существования программы. Итак, чтобы ускорить рабочий процесс, я обычно применяю автоматические настройки. Если мне это нравится, отлично. Если нет, я могу отменить (Ctrl-Z или Cmd-Z) или изменить их. На данный момент мое изображение выглядит так:

Оно уже выглядит немного лучше; но для меня это выглядит слишком… счастливым. Я хочу, чтобы образ был более угрюмым. Для этого я настрою баланс белого. Опять же, я могу начать с Auto и вернуться, если мне это не нравится. Однако для этого изображения у меня есть немного белого, с которым я могу работать. С помощью пипетки я выбираю белую часть ножки (или ножки) гриба. Отсюда я решил сделать изображение немного теплее, увеличив баланс белого и оттенок, чтобы выделить красный и желтый цвета. ( Другой вариант — сделать изображение более холодным (более низкий баланс белого и более зеленый оттенок). Особенно с отфильтрованным окружающим светом на заднем плане это может создать приятный эфирный эффект. )

Отсюда вы можете сделать локальные настройки Highlights, White и Vibrance. Я люблю немного подтолкнуть свой, чтобы помочь грибу выделиться, когда я затемняю фон в следующем шаге. На панели HSL/Цвет я также могу увеличить насыщенность зеленого и желтого цветов, а также уменьшить насыщенность синего. (Это повлияет на все изображение.) 

Передний план здесь уже изрядно размыт из-за такой малой глубины резкости. Если бы это было не так, я бы добавил градиентный фильтр, чтобы уменьшить экспозицию и четкость всего, что находится перед грибом.

Используя локальную корректирующую кисть, увеличьте Текстуру и Четкость верхушек грибов, чтобы сделать их более четкими. Если есть какие-либо блики фона, которые вы хотите подчеркнуть (например, небо или луч света), вы можете сделать еще одну локальную настройку и немного увеличить черный, чтобы придать ему немного «свечения», или уменьшить текстуру, чтобы придать более мягкое боке. эффект.

Затем я добавлю Radiant Filter ко всем грибам и перетащу текстуру за пределы области фильтра, чтобы имитировать увеличенное боке. Затем я вернусь к раздельному тонированию (цветокоррекция в последней версии Lightroom) и сделаю тени немного более синими и насыщенными.

Последнее, что я обычно настраиваю, — это повышение резкости. К этим изображениям я также добавляю немного виньетирования, чтобы еще больше сфокусировать внимание зрителя на грибе. После всего этого у меня получится изображение, которое выглядит примерно так:

Я синхронизирую эти настройки для всех изображений серии, которые планирую использовать. Прежде чем перейти к Photoshop, я проверю блики и откорректирую их в каждом изображении по мере необходимости, чтобы сохранить детали. В этом случае просвечиваемое изображение гриба выглядит следующим образом ( Ничего страшного, что оно выглядит в основном темным. Вам нужно увидеть, что правильно экспонирована внутренняя часть шляпки гриба, а не обязательно остальная часть изображения. ):

Смешивание слоев в Photoshop

Здесь действительно происходит волшебство. Если вы сделали несколько изображений вашего базового слоя, здесь вы сможете сфокусировать их. ( Вы также можете использовать специальную программу стекирования фокуса, такую ​​как Helicon Focus, которая доступна как отдельная программа и как плагин для Lightroom или Photoshop. ) В Photoshop загрузите все свои базовые фотографии в виде слоев. Выберите все слои и перейдите в Edit>Auto-Blend (режим наложения>Stack, Seamless Tones и Content Aware отмечены). Вы можете создать группу в Photoshop, добавить все эти слои и просто переименовать группу «Базовое изображение», если хотите.

Перейдем к трансиллюминированным («светлым») слоям. Откройте каждое изображение в Photoshop как отдельные слои с вашим базовым изображением/группой в качестве фонового или нижнего слоя. Первый шаг — убедиться, что небольшие смещения между кадрами исправлены, так как даже небольшие смещения могут испортить смешивание экспозиции. В разделе «Редактировать» выберите «Автоматическое выравнивание слоев». Я считаю, что «Проекция»> «Авто» делает довольно хорошую работу, и просто выберите ее. Теперь программа попытается выровнять все ваши слои.

Как только это будет сделано, вы можете отключить все слои, кроме базового. Включите следующий слой и измените режим наложения на Subtract, чтобы убедиться, что он выровнен с вашей основой. Если вам нужно внести коррективы, вы можете использовать инструмент «Перемещение» и клавиши со стрелками для точной настройки выравнивания. (Это помогает увеличить масштаб вашего холста, чтобы действительно сфокусироваться на краях нижней стороны шляпки гриба.) После выравнивания отключите второй слой и включите третий слой. Сравните каждый слой над ним, один за другим, с основанием, пока не убедитесь, что все они выровнены. Для этого изображения есть только два слоя, и выравнивание довольно простое.

Для каждого светового слоя создайте маску слоя и инвертируйте ее (Ctrl-I или Cmd-I). Используя белую кисть (жесткость 0, непрозрачность 100), прокрасьте детали этого светлого слоя. Будьте осторожны, не чистите области, которые не освещены. Повторите для каждого светового кадра. ( Примечание: не забудьте обратить внимание на области под грибами, которые также могут быть освещены, чтобы улучшить общий эффект. ) Возможно, вам будет проще отключить замаскированные кадры, чтобы сфокусироваться только на текущий световой слой, который вы смешиваете.

Создайте новый слой и установите режим наложения на Мягкий свет. Используя белую кисть и существенно уменьшив непрозрачность, прокрасьте под грибами, чтобы создать под ними легкое свечение света.

При необходимости создавайте дополнительные слои для настройки яркости/контраста, экспозиции и кривых, пока изображение не будет настроено так, как вам нужно. Вы можете добавить к ним слой-маску и большой растушеванной кистью замаскировать передний план/фон, чтобы эти корректировки были локализованы на грибах. (Внимательные читатели также заметят, что я удалил травинку, которая, к сожалению, располагалась прямо перед моим грибом. Общее редактирование изображения выходит за рамки этого руководства, но для решения этой проблемы доступно множество ресурсов. Тем не менее, это было сделано. используя комбинацию Clone Stamp и Spot Healing Brush.)

Книги AMAZON по пейзажной фотографии:

Светящиеся грибы | Олимп

зум

Одна из моих первых попыток создать светящиеся грибы. Несколько снимков были объединены вместе, чтобы создать этот эффект. (OMD E-M1 Mark III, M.Zuiko 60mm F2.8 Macro)

Кто, Когда, Где, Что и Как (почему я оставлю на ваше усмотрение)

Кто … или, точнее, какие грибы? Лучшими грибковыми объектами для этого проекта будут те, которые выглядят как классический «абажур». По мере созревания гриба шляпка раскрывается шире и сплющивается, поэтому лучше найти достаточно новые грибы. Их также с меньшей вероятностью съел голодный слизень или улитка. Что касается размера, я предпочитаю работать с грибами, шляпки которых имеют диаметр от одного до двух сантиметров. Вы также хотите найти гриб, который находится в несколько приподнятом положении — например, на гнилом бревне. Эффект выглядит лучше (и его легче достичь), если вы можете четко видеть жабры под шляпкой.

Когда – Основная часть гриба, мицелий, находится под землей и вне поля зрения. Та часть, которую мы видим, стебель и шляпка, является плодовым телом, отвечающим за размножение. Для роста ему нужны влажные условия, поэтому лучшее время для поиска грибов — вскоре после дождя. Осень, как правило, хорошее время из-за более неустойчивой погоды, но грибы можно легко найти летом после хорошего дождя.

Где — Грибы могут появиться везде, где есть разлагающаяся материя, но обычно лесная подстилка — лучшее место. Гниющие бревна и опавшие листья — идеальные места для поиска. Поскольку им требуется влажная среда, они часто растут рядом с мшистыми участками.

Что… что за шестерня. Вам не нужно много снаряжения для этого проекта, но несколько вещей необходимы. Вместе с корпусом камеры лучше всего подойдет макрообъектив. Я использовал объектив M.Zuiko 60mm F2.8 Macro. Большинство объективов системы OM имеют невероятно малую дистанцию ​​фокусировки, поэтому, даже если у вас нет макрообъектива, вы все равно можете получить хорошие результаты с любым объективом, который у вас есть.

Поскольку конечное изображение является составным, важно, чтобы камера оставалась неподвижной между кадрами. Идеально подойдет штатив или система крепления, позволяющая приблизиться к земле. Тем не менее, для некоторых снимков, подобных этому, я устанавливал камеру прямо на землю и использовал спусковой тросик или приложение OI Share, чтобы предотвратить движение камеры.

Чтобы осветить нижнюю сторону шляпки гриба, вам понадобится небольшой светильник. Налобный фонарь, фонарик или любой небольшой светодиодный фонарь должен работать. Для этого изображения я использовал небольшую цепочку светодиодов на батарейках. Наконец, чтобы собрать все вместе, вам понадобится программное обеспечение для постобработки. Первоначальное редактирование было выполнено с помощью Adobe Lightroom Classic, а компоновка была завершена в Photoshop.

Как – Шаг за шагом (Окей, самое интересное!)

Эти лесные ночные огни выглядят так, как будто их сфотографировали ночью (я думаю, это имеет смысл). Но это иллюзия. Я создал этот мрачный вид в посте. Я на самом деле сфотографировал изображение около 9утра, но выбрал очень унылый, пасмурный день. Некоторые фотографы снимают их в сумерках, но свет меняется так быстро, особенно в лесу, что днем ​​легче работать и контролировать ситуацию. Выберите раннее утро или вечер в пасмурный день, и вы должны получить хорошие результаты.

1. Настройка . После того, как вы нашли идеальный гриб, настройте камеру так, чтобы вы могли четко видеть нижнюю сторону шляпки. Хорошая композиция имеет значение, поэтому проверьте, нет ли в кадре отвлекающих элементов, и поработайте над их удалением. Не губите природу ради фотографии!

зум

Грибы, растущие из гнилого бревна, хорошо подходят для этого проекта, так что вы можете установить камеру достаточно низко, чтобы увидеть жаберную структуру под шляпкой гриба.

2. Настройки камеры . Я обычно снимаю все фотографии пейзажей/природы с приоритетом диафрагмы, и то же самое относится и к макросъемке. Обычно, когда я фотографирую грибы, я фокусируюсь на брекетинге снимков, но, поскольку я уже работаю с несколькими изображениями, чтобы создать окончательный состав, я хотел, чтобы это было довольно просто, поэтому я выбрал диафрагму, чтобы мой главный объект оставался резким. Я также уменьшил значение экспозиции, чтобы придать ему сумрачный вид. Каждая ситуация будет разной, но для этого начального снимка мои настройки были следующими — ISO200, 1/125 с, F6.3. Я установил камеру на F6.3, уменьшил EV до -1.3 и позволил камере выбрать выдержку.

3. Подсветка — Успех конечного изображения будет зависеть от того, насколько хорошо вы подсветите шляпки грибов (ммм… шляпки грибов! Я проголодался). Хотя подойдет почти любой маленький источник света, я предпочитаю крошечные цепочки светодиодов, популярные на Рождество. Сделайте несколько снимков, освещающих переднюю и заднюю часть нижней части бейсболки. Вы также можете добавить немного света в область вокруг гриба, чтобы добавить реалистичного свечения грибной лампы.

зум

Простая цепочка светодиодов с батарейным питанием позволяет легко осветить нижнюю сторону шляпки гриба. Каждая кепка освещалась и снималась отдельно, в том числе и на заднем плане. Так как я буду использовать только освещенную часть гриба в своей композиции, не имеет значения, где находится моя рука в этом кадре.

4. Дополнительное освещение . Для этого изображения я хотел создать впечатление, что лесные духи порхают, поэтому я добавил дополнительное освещение на задний план. Я развязал гирлянду огней и разместил их примерно в метре от грибов. Сначала я установил диафрагму на F6.3, но быстро понял, что получу более красивое боке, если открою диафрагму до F2.8 для этого снимка.

зум

Я использовал диафрагму f/6,3 для большинства изображений в наборе, но это создавало недостаточно мягкое фоновое освещение, к тому же я мог видеть проводку источников света.

зум

При использовании диафрагмы f/2,8 был создан более мягкий фон.

5. Постобработка   – Создание ночного образа

После импорта изображений в Lightroom я внес небольшие коррективы в тени и блики. Чтобы сделать его более похожим на ночное время, я изменил цветовую температуру и общую экспозицию изображения. Для каждой освещенной фотографии поиграйте с ползунками экспозиции и бликов, пока не получите вид, который вас устраивает. Не беспокойтесь о том, как будет выглядеть остальная часть изображения для этих снимков, так как другие области будут замаскированы. Теплое свечение обычно выглядит лучше, поэтому при необходимости отрегулируйте баланс белого.

зум

Внесите изменения в каждое изображение в Lightroom. Играйте с общей экспозицией, бликами и тенями, пока не получите привлекательный вид.

зум

Чтобы создать впечатление, что эта фотография была снята в сумерках, уменьшите цветовую температуру.

6. Постобработка  –  Создание композита

(Этот шаг предполагает, что у вас есть некоторые базовые навыки работы с Photoshop, особенно работа с масками слоев.) После внесения корректировок в каждое из изображений компонентов импортируйте их. как слои в Photoshop. Организуйте их так, чтобы слой «ночное время» был вверху. Даже если использовался штатив, рекомендуется убедиться, что каждый слой идеально выровнен. Выберите все слои, а затем в меню «Правка» выберите «Автоматическое выравнивание слоев».

Добавьте маску слоя к каждому слою, кроме нижнего. В приведенном ниже упрощенном примере вы увидите три слоя, два верхних из которых имеют маски слоя (белый прямоугольник). Используя черную кисть на маске, вы показываете части нижнего слоя. Убедитесь, что маска слоя выбрана, и смахните часть верхнего слоя, чтобы открыть освещенную область гриба внизу. Вам нужно будет повторить это со вторым слоем, чтобы показать другие светящиеся части грибов. Вы заметите, что я также замаскировал часть области у основания гриба, чтобы создать впечатление, будто лампа-гриб освещает землю. Когда вы маскируете, обратите внимание, что вы можете изменить непрозрачность кисти, чтобы вы могли маскировать более постепенно и, следовательно, иметь больший контроль над конечным результатом. Кроме того, если вы удалили слишком большую часть слоя, переключитесь с черного на белый и закрасьте его снова.0003

Если у вас много светящихся грибов и, следовательно, больше слоев, вам нужно будет продолжить маскирование, чтобы показать освещенные области ниже. В моем финальном изображении я получил шесть слоев — ночной слой, четыре светящихся гриба и «светящиеся спрайты» на заднем плане. Как только вы будете довольны маскировкой, не стесняйтесь добавлять несколько корректирующих слоёв, чтобы улучшить общий вид. Например, хорошо работает корректирующий слой Кривые. Один из методов, который я использую для добавления дополнительного свечения, заключается в добавлении нового слоя и преобразовании его в режим наложения «Мягкий свет». Затем я использую кисть теплого цвета с непрозрачностью около 5%, чтобы постепенно «рисовать» общее свечение.

Final Words and Images

Каждая хорошая фотография начинается с вашего собственного воображения — как вы сможете запечатлеть сцену уникальным и интересным образом. Большую часть времени мы пытаемся сохранить реальность. Что мне нравится в этом проекте, так это то, что он приостанавливает реальность и позволяет проявиться немного большему творчеству.

зум

И вуаля, финальное изображение. Вы можете заметить слизняка на дне гриба. На самом деле я не видел этого, пока не посмотрел эти изображения на своем компьютере. Это было хорошим дополнением к сцене.

зум

Это была моя первая попытка создать светящиеся грибы. (OMD E-M1 Mark III, M.Zuiko 60mm F2.8 Macro)

зум

(OM System OM-1, 60 мм F2.8 Макро)

зум

Окончательное изображение светящегося гриба плюс кадры, использованные для его создания.